Катастрофа, про яку не говорять - інтерв'ю каналу Прямий

1. Відсутність психологів у лікарнях

У багатьох медичних закладах, куди доправляють поранених військових, штатні психологи часто присутні лише формально – пацієнти їх майже не бачать. Медичний персонал регулярно звертається до нас із проханням залучити наших фахівців для роботи з бійцями, які страждають від гострих стресових розладів. У таких пацієнтів часто виникають галюцинації боїв, уявні вибухи, вони ховаються від дронів, потерпають від нічних кошмарів та панічних атак.

Практика показує, що після психологічної допомоги з боку наших спеціалістів більшість симптомів або значно послаблюються, або зникають зовсім.

2. Проблеми в психіатричних лікарнях

У психіатричних закладах військовим зазвичай призначають винятково медикаментозне лікування, і вони практично не отримують якісної психологічної чи психотерапевтичної підтримки. Іноді ветерани навіть не мають можливості просто поговорити з кимось про свій стан.

Після виписки симптоми – панічні атаки, нічні кошмари, флешбеки – повертаються. Як наслідок, пацієнти змушені знову проходити лікування або шукають сумнівні альтернативи, зокрема психоактивні речовини. Однак при залученні наших фахівців навіть у таких складних випадках спостерігається суттєве покращення стану ветеранів.

3. Психологічна робота в бойових підрозділах

Попри зростання кількості військових психологів, більшість із них не має належного практичного досвіду. Часто виникає бар’єр довіри між "штабними" та "бойовими" військовими, що ускладнює налагодження ефективної комунікації. Ми активно працюємо з особовим складом безпосередньо, проводимо тренінги та супровід для офіцерів і військових психологів, щоб підвищити їхню ефективність.

4. Недосконалість реабілітаційних програм

У більшості реабілітаційних програм відсутні кваліфіковані психологи чи психотерапевти. Зазвичай ветеранам пропонують лише загальні оздоровчі активності – спорт, йогу, роботу з тваринами. Ці методи, безумовно, корисні, але самі по собі вони не вирішують глибинних психологічних проблем. Без фахового супроводу симптоми, з якими військові потрапляють до реабілітації, залишаються незмінними.

5. Брак ефективної супервізійної підтримки для психологів

Попри наявність організацій, які надають супервізію фахівцям, що працюють із ветеранами, часто спостерігається дефіцит реальних кейсів для обговорення. Через це частину зустрічей скасовують або переносять.

У Центрі підтримки "Атлант" супервізії проводяться регулярно – щотижня, вже понад 100 разів. Кожна зустріч триває 2–3 години, і щоразу учасники розглядають реальні, складні кейси зі своєї практики. Багато з них демонструють ефективну допомогу навіть у найтяжчих ситуаціях.

6. Неможливість масштабування успішного досвіду

Найбільшою проблемою залишається неможливість масштабувати позитивний досвід. Фахівці "Центру підтримки Атлант" працюють виключно на волонтерських засадах. За три роки повномасштабної війни команда досі не має ні фінансування, ні офіційного статусу, яке б дозволило залучити міжнародну підтримку та розширити діяльність.

❗️Ігнорування цих викликів може коштувати тисяч життів. Статистика свідчить: серед тих, хто повернувся з війни, більше людей гине внаслідок психічних розладів, аніж на фронті. Суїциди, алкогольна та наркотична залежність, агресивна поведінка, кримінальні дії – усе це є наслідками невирішених психологічних проблем.

Це трагедія не лише для самих ветеранів, а й для їхніх родин та всього суспільства.

Отже, нагальна потреба – комплексне, системне вирішення цих викликів, аби забезпечити повноцінну реабілітацію наших захисників та зберегти майбутнє нації.